Максим Лукашик: “Розпочинав будівельний бізнес двічі”

- Кажуть, корені нашого успіху тягнуться з дитинства, а ви маєте корисний досвід з цього періоду?

- Я вчився  у Новобузькій середній школі №1. Пам'ятаю, що почувався у школі лідером, адже з 4 класу був старостою класу. Вчився добре, але відмінником не став. Свого часу дуже захопився баскетболом, і думаю, що відсутність правильної організації часу тоді не дозволила мені стати відмінником.

- Коли заробили перші гроші?

- Перші гроші заробив у 5 класі влітку. Працював у літніх таборах праці та відпочинку. Тоді це був один із видів літніх таборів, де діти і відпочивали, і залучалися до праці на землі. Нам тоді за це навіть платили гроші. А перші серйозні гроші (першу тисячу доларів) заробив в 11 класі під час осінніх канікул. Ми з другом здійснили дві поїздки з товаром до Прибалтики.

- Хтось у вашій родині був успішним?

- Завжди вважав найуспішнішою людиною у нашій родині свого тата, з нього беру приклад. Навіть зараз, коли він вже пенсіонер... Він завжди підтримує мене. Власне ще в школі я, як тато, хотів бути міліціонером, тому і вступив до академії внутрішніх справ.

- Який найцінніший досвід для себе ви винесли з цього навчального закладу?

- Специфіка факультету була в тому, що передбачала роботу у силових структурах. Там кожен студент пройшов хорошу школу життя, отримавши знання, які допомагають мені й по сьогоднішній день. Академія виховувала в нас терпіння, витримку, самодисципліну, фізичну загартованість, що є дуже важливим при будівництві власної справи. Академія мене навчила не оглядатись назад. Людина коли прогресує і живе , коли йде вперед, коли зупиняється, то вже відстає.
- Як виникло бажання стати бізнесменом?
- Після академії за направленням залишився працювати в Києві. Були цікаві справи. Але прожити в Києві на заробітну плату міліціонера разом з дружиною майже неможливо. Якби на той час було краще фінансування міліції, я залишився б там і бажання стати бізнесменом не виникло б, адже працював до 12 вечора, віддавався справі повністю. Хоча бізнес - це теж дуже цікаво.

- Ви у Рівному вже кілька років ?
- Ми з партнером тоді приїхали з Києва, щоб створили нашу першу рівненську будівельну компанію і звести житловий п'ятиповерховий будинок, хоча дехто дуже скептично ставився до нашого бажання за півтора року зробити велику будову. Але на цьому наша співпраця з ним закінчилась: він пішов своїм шляхом, продовжував будувати житлові будинки. А я зосередився на будівництві офісних та адміністративних приміщень. Офісний центр у Рівному - це мій четвертий проект в Україні.
- А чим ви займались у столиці?
- Працював у карному розшуку. Потім пішов у бізнес, перша компанія, яку створив, спеціалізувалась на торгівлі нафтопродуктами, а друга - на автоперевезеннях. У першій я працював заступником директора, бо ще не мав досвіду, а другу вже власне очолював сам. Бізнес був успішним.
- Чому ж вирішили підкорювати провінцію?
- Проживши в Рівному півтора року (період реалізації першого проекту), я зрозумів, що даний регіон має перспективи розвитку будівельного бізнесу. Маючи невеликий досвід та підтримку професіоналів своєї справи, я вирішив залишитися в нашому місті.  Ви не повірите, поки не приїхав сюди, то вважав, що Рівне - невелике занедбане містечко, розташоване на заході країни. Місто вразило тим, що тут живуть хороші та привітні люди, а будівельний бізнес у Рівному для мене став новим цікавим проектом. Я розпочинав свій день на будівельному майданчику і закінчував його там пізно ввечері, коли друга зміна вже закінчувала працювати.
- Як ви ставитеся до невдач?

- Якщо не досягнув певної мети - сам в цьому винен. Невдача це певний етап перед новим початком. Стартую знову і працюю інтенсивніше?

- Скільки разів доводилось починати?

- У будівельному бізнесі двічі. І одного разу було дуже важко.

- Довго можете працювати без видимого результату?

- Все залежить від того, чи має з'явитися світло в кінці тунелю, якщо воно має з'явитись, то варто почекати, а якщо його не видно, то для чого починати. Але негативний результат, це теж результат.

- Ви вважаєте себе успішним?

- Не знаю. Дивлячись, із ким порівнювати. Якщо з одними - успішний, якщо з іншими, то середній. Але справа, відверто кажучи, не в цьому. Я дуже люблю роботу, і не залежно від обставин, якщо працюю - то значить успішний у будь-якому випадку.

- Криза вплинула на ваш бізнес?

-У зв'язку з кризою ми заморозили ряд проектів, скоротили зарплату, оптимізували кількість персоналу. Працівники, які залишились, тепер виконують більшу кількість обов'язків, але найбільша проблема сьогодні для більшості компаній - це відсутність реальних інвесторів, тому ми почали пошук шляхів додаткових надходжень.  До кризи працювалось дуже комфортно, тепер умови на ринку жорсткі. Тож криза розставить все на свої місця: одні стануть міцнішими, а слабкі підуть. Підприємства після кризи працюватимуть по-новому - будуть переглянуті  джерела фінансування проектів, тобто з'являться інші незнайомі джерела або ті, що ще не використовувались.

-У чому секрет вашого успіху?

- Здатність прогнозувати. Йти на крок вперед від суперників.

- А суперники обходили?

-Так. Я дивився на них, і розумів, що можу досягнути того ж тільки з меншими втратами. Їхні успіхи були для мене стимулом. Місця на цій планеті вистачить всім: хто захоче - зможе.

- Ще плануєте якісь бізнеси?
- Переконаний, що з часом Україна займе провідне місце серед країн в аграрному секторі, тому сьогодні вивчаю цей напрямок.

Досьє

Максим Миколайович Лукашик

Вік: 33 роки

Інтерес: ПП "Ранг", ТОВ "Статус-груп",  ТОВ "Атіба", БФ "Оберіг", ФК "Фортуна" 

Освіта: Національна академія внутрішніх справ України, Київський інститут міжнародних відносин

Мови: російська, українська, але цього недостатньо

Нерухомість: квартира в Києві, частина офісного центру у Рівному, кілька земельних ділянок

Кредо: порядність у стосунках з людьми.